На кінець двадцятого століття Бердичів майже повністю втратив той зовні?ній вигляд, який мав сто років тому. Тепер ли?е за допомогою ілюстрованих по?тових листівок можна скласти уявлення про вигляд Бердичів з початку цього сторіччя. Цих листівок - як на повітове місто - збереглось досить багато. І це не випадково: в ті роки в Бердичеві діяло 27 підприємств, ме?кало 77 тисяч жителів. Очевидно, можна апріорі стверджувати, що кількість виданих тоді по?тових листівок певною мірою відбивала інтенсивність комерційно-туристичного становища не тільки в Бердичеві, а й в будь-якому місті Росії.
Сюжети бердичівських листівок різноманітні і рідко повторюються. Вони реалістично відображають архітектуру і буденне життя повітового міста. По них можна вивчати одяг людей, міський транспорт, планування міста тощо. Фотографії охопили в основному вулиці Білопільську (К. Лібкнехта), Махнівську (Свердлова), Велику Житомирську (Леніна), Соборний майдан (Радянська площа), річку Гнилоп'ять, район фортеці з млином, а також деякі ін?і куточки старого Бердичева.
Видавцями по?тових листівок були приватні особи Нехамкіс М., Зільберман Д. П., Суворін А.С., Поли?ко Ф. та ін?і, або магазини "Труд", "Знич", окупаційне видавництво Тренклера. За винятком Суворіна, видавці не нумерували зображені сюжети.
На закінчення слід повідомити, що матеріалом цієї збірки послужили колекції по?тових листівок таких відомих колекціонерів-краєзнавців, як Костриця М.Ю, Литвак Г.Б., Яноніс К.І., Терлецька Л.Т., Оленюк М.С. та ін?их.
